Александр Денисов: "Мы стали друзьями с Блохиным"

ТЕЛЕВІЗІЙНІ «РЕЙТИНГИ УПЛ СТАБІЛЬНО ВИСОКІ»

— З березня на наших екранах — великий український футбол. Скажіть, чи втішені ви рейтингами транс­ляцій матчів прем’єр-ліги навесні?

— Український футбол — це найрейтинговіший телевізійний футбольний продукт у нашій країні. Рейтинги української ПЛ у нас завжди будуть у рази вищі за рейтинги провідних європейських чемпіонатів, таких як іспанський або анг­лійський. Отже, жодних сюрпризів.

— Чому запитую: знайомі телевізійники кажуть, що після страшного єврокубкового провалу наших клубів інтерес громадськості до футболу суттєво знизився. Погодитеся?

— Ні, але можу погодитися з тим, що громадськість могла бути розчарована результатами виступу. У єврокубках був небувалий ажіотаж — чотири клуби грали навесні й потім дружно з цієї весни випали. Тому, звичайно, було велике розчарування. Але у весняній частині українського чемпіонату вдосталь оголених нервів, адже йде боротьба за другу позицію відразу трьох клубів. Це знайшло своє відображення й у дивних суддівських рішеннях, у матчах цих команд. Тому з інтересом усе гаразд.

— Боротьба за чемпіонство відсутня, логічно припускаю, що такі команди, як «Динамо», «Металіст» і «Дніпро, приваблюють уболівальника завжди, а що скажете про конкуренцію за Лігу Європи? Простими словами, наскільки цікаві українському глядачеві «Чорноморець», донецький «Металург» та «Іллічівець»?

— У першу чергу ми говоримо про безпрецедентний випадок в українському футболі, коли відразу три команди борються за «срібло». І, звичайно, на цьому тлі всі інші інтриги тьмяніють. «Золота» нівелювалася ще в першій частині чемпіонату, коли стало ясно, що зав­дяки такому відриву та дуже стабільній грі «Шахтар» упевнено йтиме до свого чергового чемпіонства. А ось хто стане другим, не виключено, вирішуватиметься в заключних турах. Стосовно прогресу «Чорноморця» чи амбіцій «Металурга», «Іллічівця» — це за будь-яких обставин цікаво, тому що на ці клуби чекають ігри проти команд із першої четвірки. Це ж завжди лакмусовий папірець, показник того, наскільки команди готові до того, щоби засвітитися в такому турнірі, як Ліга Європи.

— Через певні обставини стаю свідком багатьох матчів прем’єр-ліги, усвідомлюю, наскільки ґрунтовною є робота каналу над кожною трансляцією, відтак не могла не зауважити: подеколи загальну картину «псують» журналісти-презентери, які відзначаються своєю убогістю в постановці питань… Чи не вбачаєте ви в цьому проблему — проблему низької футбольної грамотності, отже, не найкращої якості продукту?

— Питання точно не до нашого каналу, я не можу говорити за всю телевізійну пресу, яка працює на матчах прем’єр-ліги, але в нас на включеннях навпаки — працюють досвідчені журналісти, які, в тому числі мають і великий досвід роботи в студіях.

— Чому на ТК «Футбол» немає програми власного виробництва про український футбол у деталях?

— У нас є «Футбол Live» — передача висвітлює всі події чемпіонату в реальному часі. Також виробляємо підсумкову програму «Великий футбол» для каналу «Україна», яка знову ж спрямована на підбиття підсумків. І новинкою цієї весни стала програма «Європейський уїк-енд» із Юрієм Розановим (канал «Футбол»), по понеділках, яка, зокрема,
підбиває підсумки найяскравіших, найрезонансніших подій українського футболу.

— У нас немає єдиного телепулу, отже, на програму-передмову перед кожним туром УПЛ, на кшталт європейських аналогів, теж годі чекати? Це нереально зробити власними силами, не рентабельно або ж ніхто за це ще не брався?

— Не бачу проблем — ані технічних, ані будь-яких інших, щоби запустити таку програму вже зараз. Водночас є одне вагоме АЛЕ! Для цього прем’єр-ліга повинна працювати над створенням загального пулу телевізійних прав. Якби ми мали такий контракт, клуби можна було би зобов’язати давати необхідний набір інтерв’ю, можливість зйомки передматчевих тренувань напередодні туру й багато іншого. Тобто системно працювати над виробництвом щотижневої програми прев’ю туру.

— Як реагує рекламний ринок на український футбольний телепродукт?

— У нас інша модель розвитку. Ми не залежимо безпосередньо від чутливості рекламного ринку. Основне ж джерело доходу — це платне поширення каналів «Футбол» і «Футбол+» у кабельних мережах, в IPTV і серед супутникових провайдерів. Наші канали затребувані, тому мають максимальне покриття в кабельних мережах й оператори за них платять. Для багатьох провайдерів пакет наших футбольних каналів є драйвером продажів розширених і спортивних тематичних пакетів. Бо зрозуміло, хто купує супутникову тарілку — це чоловіки! Чоловік завжди бере для себе те, що любить — спортивні канали.

— Щодо роботи фахівців у ефірах: не можу не спитати про Сергія Морозова, адже останнім часом на нього вилилося відро критики. І не де-небудь на паркані, в Інтернеті, а навіть у ефірі російського телеканалу чи з уст Олега Лужного…

— Сергій Морозов має свою точку зору, так само, як і Олег Лужний. Справді, в них стався конфлікт, але це два відомі та популярні у минулому українські гравці, які мають великий авторитет у вболівальницьких та футбольних колах. Якщо посварилися, я не думаю, що це має якесь глибоке підґрунтя. Вони люди футбольні, емоційні. Як посперечалися, так і охололи…

«СТОСУНКИ З БЛОХІНИМ НЕ ЗІПСУВАЛИСЯ»

— Як вам працюється без Віктора Вацка? Тим паче, враховуючи його важелі впливу в «Карпатах», чи варто чекати львівський клуб у вашому телепулі?

— Віктор захотів спробувати свої сили в ролі футбольного функціонера, йому це було цікаво. Це — його шлях, ми по-доброму розлучилися. Правда, на­останок сказав Вацку: якщо йому все це набридне, ми завжди будемо раді прий­няти його назад. Зараз спілкуємося вкрай рідко. І це пов’язано не з тим, що почали якось по-іншому один до одного ставитися, а просто в кожного свої турботи. Віктор починає новий етап у житті, тому я йому можу побажати тільки успіхів. Із приводу його важелів упливу в клубі, мені говорити складно, це питання радше до нього.

— До слова, чи не здається вам, що, з огляду на останні події в українському футболі, з наступного сезону нас чекає переділ ринку телетрансляцій? «Металіст» уже з новим власником, «Арсенал» — практично…

— Переділ не потрібен, треба об’єднання. Був би радий, щоби прем’єр-ліга зай­нялася створенням єдиного пакету прав, який слід виставити на тендер і, відповідно, переможець отримав би у виробництво телевізійний продукт. Щойно це буде зроблено — наш чемпіонат почне розвиватися. І з точки зору маркетингу, його певної обгортки, і з точки зору єдиних стандартів зйомки матчів, визначення часового слоту для центральних поєдинків турів тощо. Загалом приведення змагання у відповідний вигляд, який був би цікавий спонсорам, уболівальнику й на цьому могло би заробляти телебачення, таким чином платити хороші гроші клубам.

— Зрозуміло. Олександре, як вам працюється без Іриші Блохіної?

— З Іришею ми пройшли пліч-о-пліч цікавий і незабутній етап під наз­вою «Євро-2012». Безумовно, пам’ятатимемо як країна жила цим Євро, як ми дивилися виступи нашої збірної, як уболівали за неї, як раділи… Пригадую сльози щастя Іриші після матчу зі Швецією та як вона плакала від розпачу після зустрічі з Англією. Євро-2012 і «Великий футбол» — це була одна дуже красива футбольна історія.

— Чи зберегли ви дружні стосунки з нею після скандальної ситуації навколо матчу «Чорноморець» — «Динамо», головне, після ваших слів на адресу пана Блохіна?

— У нас із Блохіною відразу склалися теплі стосунки, ми стали друзями. А щодо скандалу навколо матчу «Чорноморець» — «Динамо», то це була робоча ситуація, яка стосувалася технічних питань проблеми перенесення матчу. Це було прохання особисто Блохіна, тож саме за безпосереднього сприяння каналу «Футбол» перенесення відбулося. Із приводу ж стосунків із Олегом Блохіним, то не думаю, що та ситуація могла якимсь чином позначитися на наших взаєминах.

— Коли ви востаннє спілкувалися з Іришею?

— Вона живе в літаках. Ми якось зідзвонювалися перед її черговим рейсом до Нью-Йорка.

— Олександре, залишити передачу «Великий футбол» без Іриші Блохіної — це чиє рішення: ваше, її чи рейтингу?

— Коли закінчилося Євро, формат програми, з невеликою зміною, ми зберегли до кінця року. Та коли, власне, 2012-й закінчився, «Великий футбол» трансформувався у винятково аналітичну футбольну програму, яка орієнтується на аналітику, розбір матчів. Природно, зникли розважальні моменти, а сама Іра сконцентрувалася на підготовці до прийдешнього чемпіонату світу з художньої гімнастики, де вона активно бере участь і в постановці художніх номерів збірної, і в оргкомітеті.

— Ви задоволені показниками «Великого футболу»? Якщо ні, то, може, нам чекати на щось іще?

— Дуже задоволений, що ми змог­ли переставити цей продукт на рейки щотижневої (щонеділі, о 23.00, на каналі «Україна». — А.Б.), регулярної програми, яка висвітлює всі події, зокрема й в українському футболі, дає їм оцінку, розбирає моменти. Така програма потрібна й телеглядачеві, щоби розуміти, що відбувається як на футбольному полі, так і за його межами. Після абсолютно різножанрових програм, таких як «Футбольний уїк-енд» і «Великий футбол» у його Євроформаті, довелося десь змінити себе, щоби перелаштуватися на третій варіант програми, яким є нинішня версія «Великого футболу». Але поступово нам вдалося вийти на той рівень, який задумували/

«У КОМЕНТАТОРІ МАЄ ВБАЧАТИСЯ СПІВРОЗМОВНИК»

— У вас на носі конкурс коментаторів. Які очікування?

— Ми розуміємо, що не можемо просто взяти й знайти готового фахівця, який одразу змусить говорити про себе мільйони. Тож хочемо відшукати людину зі здібностями, якій надалі можна прищепити певні навички. Повинні побачити, що в неї є відчуття й розуміння предмета. Вона повинна бути цікавою, а для цього базових понять, таких як знання футболу, бачення поля тощо, замало! У коментатора має бути хороша мова, повинен вміти розповідати так, щоби глядач, якому і 20 років, і більше 40-а, відчував у цьому коментаторі співрозмовника, близького друга. Ось опис ідеального коментатора, якого ми бачимо.

— Пригадую, рік тому ви мені казали в інтерв’ю, що в нас люди умі­ю­ть танцювати, співати, на голові стояти, а коментаторів — зась…

— Річ у тім, що співати, танцювати та стояти на голові, втім, як і грати у футбол, дітей змалку намагаються навчити батьки, віддаючи їх у гуртки, секції. Тобто для того, щоб зростати, є удосталь можливостей. Але в нас немає гуртків коментаторів. Коментатор — це самоучка, який найчастіше, в 90 відсотках випадків, не має спеціальної журналістської освіти. Це просто фанат футболу, який над ним працює все своє життя, щоби потім стати тим, ким він мріє стати.

— Здається, це ваша теза: ми довго шукали коментаторів, які не вболівали би за «Шахтар»…

— По-перше, це точно не моя теза. По-друге, те, що коментатор уболіває за якийсь із клубів — не вада. Це навіть добре, бо коментатор — жива людина, тож і йому, як будь-кому з нас, властиво реагувати на певні речі з високим градусом емоцій. Найголовніше: він повинен залишатися стороннім спостерігачем й давати телеглядачеві об’єктивну картину того, що відбувається на полі, а не нав’язувати свій погляд на ситуацію.

— Як би ви поставилися до коментатора-жінки?

— (Усміхається). Жінки, які дивляться й люблять футбол, викликають у чоловіків тільки симпатію. Тим більше, імпо­нують жінки, які ще й розбираються в цій справі. На каналі «Футбол» наші красуні Алла Бублій, Елла Іванюкович користуються авторитетом і вміють художньо розповідати про футбол. Щодо коментатора-жінки… Напевне, будь-який чоловік, зокрема я, до неї ставитиметься, в першу чергу, як до жінки.

— Ще таке: Ігор Гамула над випус­ками авторської програми працює сам чи питання йому складають журналісти?

— Ігор Васильович відкрив для себе нову планету! Раніше він був винятково людиною тільки з футболу, але прийшовши до нас, тепер знає, що таке телевізійна кухня. Тому розуміє, що не можна просто зайти з вулиці, сісти в крісло та провести інтерв’ю. Ігор Гамула працює з нашими редакторами, режисерами. До кожного гостя вони готуються, піднімають певні архіви, дивляться, що це за людина. Й лише потім, використовуючи ще й свій багаж як житейських, так і футбольних знань, проводить інтерв’ю.

— Спростуйте або підтвердіть: із достовірних джерел чула, що йому в мікронавушник підка­зують питання, а той їх уже озвучує співрозмовнику.

— Складно уявити, що такій людині, як Ігор Гамула, потрібен мікронавушник, якщо згадати ті зіркові прес-конференції, які він давав на всю Україну, будучи головним тренером «Закарпаття»…

Источник: ukrfootball.in.ua Анна БАРАХТЯНСЬКА