Каменюка: После победы над "Шахтером" сразу мелькнула мысль: "Наконец-то мы их обыграли!"

В интервью "Футболу 24" капитан "Зари" рассказал о быте "черно-белых", не обошел стороной болезненно-приятную тему еврокубков, вспомнил о том, что произошло 16 марта 2004 года и попытался немного заглянуть в ближайшее будущее.

- Никита, в первую очередь хочу поздравить вас с Новым Годом и Рождеством Христовым! Расскажите, как и где праздновали? Какие традиции существуют в вашей семье?

- Празднуем обычно в кругу семьи, с родными и близкими людьми. Подарки? Ничего сверхъестественного, преимущественно сувениры разные.

- С семьей живете в Запорожье?

- Да, сейчас нахожусь здесь. Сегодня впервые собираемся с командой, будем тренироваться, входить в ритм.

- Как вам город? На улицах узнают?

- Игровое поле хорошее, неплохой стадион - так что всё на должном уровне. Когда только переехали, то никто почти не узнавал. Сейчас же подходят, автографы берут. Нормальные, рабочие моменты. «Заря» заявила о себе в этом городе, теперь нас знают лучше. Пожалуй, благодаря участию в Лиге Европы и той позиции, которую занимает команда.

Замечательный коллектив - залог успеха

- «Заря» стала приятным открытием этого сезона, по праву завоевав много положительных отзывов и кучу новых болельщиков. В чем именно вы видите прогресс «черно-белых»? Что изменилось с лета?

- У нас появилось больше уверенности в собственных силах. Конечно, на игроков существенно повлияло участие в еврокубках - турнир дал хороший толчок и дополнительно окрылил. Молодые ребята стали более опытными по сравнению с прошлым годом. У нас замечательный коллектив. Дай Бог, чтобы все ребята осталась! Команда сыгралась - поэтому и имеем такой результат. Насколько он положительный? Положительный результат - когда мы станем чемпионами! (улыбается). Мы сейчас находимся на хорошем месте в турнирной таблице. Но прекрасно понимаем: чтобы в этом году снова попасть в Лигу Европы - нужно сделать гораздо больше, чем в прошлом.

- В том, что «Заря» становится одним из главных поставщиков кадров в сборную Украины - основная заслуга Юрия Вернидуба, который вывел игроков на новый уровень?

- Конечно. Но здесь следует благодарить также и коллектив. Без партнеров на поле ребята не достигли бы тех успехов. Плюс я уверен, что та игра, которую демонстрирует «Заря», заслуживает серьезного внимания тренеров сборной Украины.

- Знаю, что Вернидуб любит поговорить с футболистами без «лишних ушей». В каком формате проходит это общение? Как ведет себя тренер в разговоре?

- Всякое бывает. Главное, что у нас все четко понимают: есть главный тренер - и есть игрок. Тренер отвечает прежде всего за результат, поэтому он резонно может требовать и в любой момент спросить с футболиста о проделанной работе.

- Боятся ли игроки общаться с ним с глазу на глаз?

- Я могу за себя сказать: никакого опасения нет. Мы с ним всегда можем найти общий язык и компромисс во всех решениях.

- Какие козыри «Зари» позволят ей выиграть борьбу за место в еврозоне?

- Как мы это будем делать - нам расскажут тренеры. На каждую игру и на каждого соперника у тренерского штаба есть свои тактика и видение, которые футболисты должны воплотить в жизнь. Мы же хотим играть в свой футбол и не обращать внимание на то, как выступают соперники. И, прежде всего, получать удовольствие самым и дарить положительные эмоции болельщикам.

Черная метка для «Днепра»

- Ещё год назад Ротань сравнил «Зарю» с «Барселоной» и отметил, что вы над «днепрянами» всё время издеваетесь. В новом сезоне - очередная победа. Можете объяснить, почему «Днепр» - столь лакомый соперник для вас?

- (Улыбается) Я не знаю. Не могу сказать, лакомый или нет... Просто мы отлично настраиваемся на каждого противника и стараемся использовать по максимуму свои лучшие качества. Пока нам удается с «Днепром» играть успешно. Дай Бог, чтобы и дальше так было. Какого-то победного секрета или чего-то в этом роде нет.

- Понимаю, что некорректно обсуждать коллег по цеху, но интересует ваше мнение: учитывая все обстоятельства, Коноплянке стоит остаться в «Днепре» до лета или следует пробовать «смыться» уже сейчас? Как бы вы поступили в подобной ситуации?

- Не могу делать выбор за футболиста, который играет на таком высоком уровне... Как бы поступил я? Взвесил бы все «за» и «против» и обязательно слушал бы свое сердце, внутренние ощущения и эмоции. Исходя из собственных целей, решил бы, чего хочу дальше.

- Что вы почувствовали, находясь на поле в первые минуты после исторической победы над «Шахтером»?

- Радость! Сразу мелькнула мысль: «Наконец-то мы их обыграли!». Лично я долго к этому шел, очень хотелось победить многократных чемпионов Украины. Так сложились обстоятельства, что мы их одолели, и я думаю, что это произошло заслуженно. Такие матчи останутся в памяти надолго.

- Благодаря чему удалось положить на лопатки «Шахтер»?

- Ну, никто на лопатки не ложил (улыбается). Использовав свой шанс в атаке, благодаря командным действиям и отличной игре в обороне, взяли три очка. Всегда приятно обыгрывать квалифицированные команды, которой, несомненно, является «Шахтер». Поэтому - только положительные эмоции.

- Вас много поздравляли после матча? СМС, звонки?

- В принципе, как обычно. Ничего сверхъестественного не было. Мы же не выиграли чемпионат или кубок, только праздновали «викторию» в одной игре. Турнирный путь очень длинный, какой-то конкретный матч - лишь короткий отрезок. Поэтому мы постарались как можно скорее забыть об этом, ведь уже ждал следующий соперник.

- По версии Луческу, худшая игра его команды была именно с «Зарей». Итак, победа над «Шахтером» - самое яркое событие у луганчан в настоящем сезоне?

- Я считаю, что было много ярких событий в чемпионате. Отдельную игру я бы, конечно, не стал выделять. Запомнилось много положительных моментов. И негативных хватало... От этого никто не застрахован. Но положительных всё же было больше.

- Ничью против киевского «Динамо» (2:2) также зачислим к положительным эпизодам?

- Здесь следует учесть то, как развивался счет на поле. Мы выигрывали - были одни эмоции, а когда киевляне забили два мяча - нужно было уже восстанавливать паритет... Ну и гол на последних секундах, конечно, подарил массу приятных впечатлений!

- «Заря» успешно сражается против грандов, к этому мы уже привыкли. Как бороться за стабильность в результатах, чтобы в дальнейшем не терять очки в матчах с командами, которые стоят ниже в таблице? И в чем причина столь неудачной игры против кризисного «Металлиста» в нынешнем сезоне?

- В останньому матчі проти харків’ян ми не реалізували всі свої моменти, допустили помилки в обороні - і в наслідок цього отримали чотири пропущені м'ячі... Ми ще набираємося досвіду. Моя особиста думка як гравця: в цьому сезоні ми більш рівно проходимо турнірний шлях, адже вдалося уникнути особливих спадів. Але знову ж, головному тренеру і його помічникам видніше. Саме вони все аналізують і можуть сказати авторитетно, наскільки злагоджено і вдало ми рухаємося.

«Став більш коректним гравцем»

- Які спогади викликає у вас виступ у Лізі Європи 2014/15? Чи залишилося відчуття недовершеності?

- Тільки позитивні емоції! Вважаю, що так, як все сталося - так воно і має бути. Дійсно, для нас цей досвід був як свято: все в новинку, аж дух захоплює. А те, що ми програли на останніх секундах «Фейєнорду»... Невідомо взагалі, чи була б ця гра, якби ми не виступили вдало в попередніх матчах.

- Як вважаєте, виліт від «Фейєнорда» - це все-таки плюс? Не довелося битися на три фронти, заощадили сили на внутрішні звершення...

- Можливо, й так. Незрозуміло, як склався би для нас сезон, якби ми пройшли далі. Ніхто цього не знає. І розмовляли б ми взагалі зараз про це (посміхається). Звичайно ж, чим більше ігор ми провели б у Лізі Європи - тим краще для кожного футболіста «Зорі». Це зовсім інший досвід!

- Найкращий матч в Лізі Європи?

- Для мене всі поєдинки були рівноцінні. Звичайно, залишилися неймовірні враження від стадіону в Роттердамі та його чудової атмосфери. Арена вразила дуже сильним тиском з боку уболівальників! Але коли я виходив на поле, то вже не відчувалося ніякого страху. Дуже насиченою видалася і дебютна гра в єврокубках. Словом, у кожному матчі можна згадати позитивні моменти. Їх вдосталь!

- Як ви справляєтеся з передматчевим хвилюванням?

- Намагаюся взагалі не переживати. Що буде - те буде. Потрібно в футбол грати і намагатися отримувати задоволення від кожного епізоду, а не думати зайвого.

- Як довго «остигаєте» після невдач?

- Я стараюся практично відразу відбивати негативні моменти. Хоча не приховую - не завжди виходить. Мені допомагають близькі люди, моя родина. Завдяки їм вдається відволіктися і абстрагуватися. Хоча всередині відбувається аналіз гри і подумки проганяєш всі епізоди: що зробив не так, де зіграв би по-іншому. Але це переважно в перші години або в ніч після матчу.

- Часто не вдається через це заснути?

- Практично завжди засинаю під ранок.

- Раніше ви були більш жорстким гравцем, стабільно набираючи по 4-6 жовтих за сезон. В останні ж два роки цей показник суттєво зменшився. Просто так зійшлося або ж тренери попросили діяти «чистіше»?

- Ні, вони точно не просили. Звісно, що перед сезоном говориться всім: «Щоб було поменше порушень і карток!». Я сам по собі відчуваю, що став більш коректним гравцем. Навіть не знаю, може, переосмислив щось всередині... Мабуть, зробив висновок, що було багато непотрібних попереджень, через які я вимушено пропускав матчі - ось і намагаюся зараз діяти більш обережно.

- В «Зорі» штрафують за «ліві» жовті картки?

- Вирішує головний тренер. У нас є внутрішньокомандні штрафи, але в даній ситуації все індивідуально: якщо це вплинуло на результат і атмосферу самої гри, то штраф буде. А якщо попередження не було доленосним, то зроблять усне зауваження.

Хто здивував? «Динамо»!

- Той факт, що майбутньому супернику «Зорі» по чвертьфіналу Кубка України, «Динамо», навесні доведеться виступати на три фронти, може зіграти вам на руку?

- Навіть важко відповісти... Вони ж прекрасно знають, що їх очікує потрійне навантаження, от і підготовку до весняної частини закладуть відповідну. Футбольне поле розставить все на свої місця. Сподіваюся, що буде хороша гра, від якої глядач отримає задоволення. І футболісти – теж!

- За підсумками жеребкування не виникало думки в голові: «Дідько, ну чому не випав хтось слабший»?

- Раніше, років 5 чи 6 назад, мені було б... Ні, не страшно, але побоювання було б наявне. А зараз, виходячи на поле проти сильних команд, ні про що таке не думаю. Та й з потужними колективами приємніше грати, на них не потрібно налаштовуватися. Хочеться показати, чого ти вартуєш. Так що ніяких страхів немає.

Ну, попався б «Шахтар»? Теж хороша команда! А «Дніпро» чим гірший? Або «Олімпік», якому ми програли в чемпіонаті - я ж у жодному разі не скажу, що вони слабкі! Це Кубок, тут зібрані найкращі.

- Яка команда особисто у вас викликала здивування або захоплення за підсумками першої половини нинішнього сезону?

- Мені сподобалося «Динамо» (Київ). Дуже хороша команда! Тому зіграти з ними в Кубку України буде вдвічі приємніше. Виходить, у нас проти них ще три гри буде. Тож перевіримо свої сили як слід.

- Чи можна порівнювати «Динамо» зразка минулого сезону з «Динамо» теперішнім?

- Особисто мені нинішня команда імпонує більше.

- Чи могли ви уявити ще влітку, що головним конкурентом «Зорі» за місце в зоні єврокубків стане дебютант Прем'єр-ліги - донецький «Олімпік»?

- Якщо чесно, я взагалі не думаю про те, хто нам конкурент, а хто - ні. Я прихильник того, що потрібно виходити на кожен матч і грати на результат. Завдань наздогнати умовний «Олімпік» або ще когось я не ставлю. Мені потрібно здобути три очки для своєї команди. А хто на яких місцях опиниться - той на те і заслужив.

- Якому футболістові групи атаки вам протистояти найважче?

- Звичайно, дуже яскраво виділяються Коноплянка і Ярмоленко. Хоча проти кожного опонента потрібно грати відповідально. Плюс - обов'язково проявляти повагу. Я так завжди налаштовуюся.

- Хто із суперників найбільш нахабний: любить нишком вдарити, наступити на ногу, якось образити?

- (Посміхається). В одній українській команді є такий футболіст. Не буду називати прізвище, але саме з ним у мене чомусь трапляються подібні неприємності в кожній грі. Він завжди потайки робить неприємні речі, щоб ніхто не побачив. Вважає, що «всі засоби хороші».

- Після матчу можете надавати таким по вухах?

- Намагаюся не виходити з себе і реагувати спокійно. Відповідаю по-футбольному, а не грубістю.

«Скучив за Луганськом. Це – моя Батьківщина»

- Поговоримо про трансфери. Щось відомо по Ігнатьєвічу і Ярмашу? Кого чекати з новачків?

- Взагалі нічого не знаю! Я ж футболіст, клубом не керую. Піду завтра на тренування, і там вже тренер розповість нам про всі подальші плани і новини.

- Малишев і Маліновський відправляться з «Шахтарем» в Бразилію. Чи може це негативно позначитися на їх підготовці з «Зорею» і, як наслідок, вплинути на подальші виступи за луганчан навесні?

- По-перше, не знаю, повернуться вони чи ні. Може, для одного поїздка до Бразилії - «плюс», а для іншого, можливо, і «мінус». Але тому факту, що вони відправилися на збори з «Шахтарем», я дуже радий. Хлопці до цього наполегливо йшли, показали хороший рівень готовності - і їх помітили. Вони сильні футболісти, психологічно стійкі, тому все має бути добре.

- З позиції капітана ганяєте молодих?

- Можливо, на емоціях можу гримнути, але намагаюся показувати їм все власним прикладом на футбольному полі. Я не прихильник криків. Так, не буду приховувати, на тренуваннях можу їх «повчити». А підчас гри сварити вже немає сенсу (посміхається).

- Микито, в яких кондиціях Ви підходите до другого кола? Здоров'я не турбує?

- У мене було пошкодження, але я його залікував. Почав приводити себе в порядок, бігав. Стан? Так як зазвичай після відпустки. Всі відпочивали, а зараз почнеться інтенсивна робота – будемо відновлювати найкращу форму.

- Які завдання ви ставите перед собою на зборах? Даєте внутрішню установку?

- Так, звичайно, є свої нюанси, певний розпорядок і підготовка. Але - не перший раз на збори їду, так що особливо ні про що не переймаюся (посміхається). Це моя улюблена робота, від якої я отримую задоволення. Чим простіше будеш до цього ставитися, тим краще.

- Над якими компонентами гри «Зорі» ще потрібно попрацювати, щоб їх поліпшити?

- Я можу за себе сказати (посміхається). Буває, начебто рівно все йде, з функціональною готовністю все чудово, добре себе почуваю. Але при цьому іноді психологічно складно пройти весь турнірний шлях на одному рівні. В кінці сезону деколи емоційної стійкості трохи не вистачає.

- 16 березня 2014 трапилася знаменна дата: пройшло рівно 10 років з дня вашого дебюту в «Зорі». Чи задоволені тим, як склалася ваша кар'єра за це десятиліття?

- Звичайно! Я задоволений всім. Знаходжуся в рідній команді і отримую задоволення від виступів за неї. Були позитивні моменти, бували й негативні, мені гріх скаржитися. Прикро одне: те, що наприкінці цього тривалого періоду ми знаходимося далеко від дому. Якби все навколо було б нормально і спокійно, а команда базувалася в Луганську – на душі було би значно легше.

Скучив за Луганськом. Це - моя Батьківщина, вона нею завжди була і залишиться, там я народився і виріс. Прикро за тих дітей, які там зараз знаходяться! Прикро за простих людей, які просто хочуть мирно жити, але змушені перебувати там. Сумно...

Якщо ти раніше приходив на тренування в дитячий клуб і отримував задоволення від того, як 7-8 річні хлопчаки возяться з м'ячем - зараз ти цього зробити не можеш. Так, є поруч школа запорізького «Металурга», але - вони мені не рідні. Хочеться бути вдома, щоб діти бачили тебе і у них загорялися очі, з'являлися ще більші стимули грати у футбол!

- Як поживає ваш славний синочок Матвій? Як і раніше не пропускає ваші матчі?

- Так, він ходить на всі ігри! Хоча я зовсім по-іншому бачив те, як все у нього складеться... Хотів, щоб Матвій відвідував дитячу футбольну школу «Зорі». Але я впевнений - він туди ще піде!

- Чого ви очікуєте від 2015 року?

- У життєвому аспекті ми всі хочемо одного... Всі хочемо одного! Стабільності, миру. Але чомусь не виходить. Я не можу зрозуміти - чому?.. Мабуть, це слід пройти гідно, залишившись людьми по відношенню один до одного. Людині потрібна людина.

У футбольному плані – зичу всім командам ігрової та фінансової стабільності. Щоб усі були здорові і ніхто не отримував непотрібних травм. Хоча й травми завжди непотрібні. А нашій команді побажаю піднятися якомога вище в турнірній таблиці!